8 грудня 2015 року разом з учнями НВО №5 працівники відділу абонементу провели літературне дослідження поеми А.Ахматової «Реквієм».

Анна Ахматова – російська поетеса, життя якої повязане з нашим краєм. У своєму житті вона знала славу, забуття, любов, і зрадництво, але завжди непохитно переносила всі душевні і фізичні страждання, бо вірила у свій дар. Поему «Реквієм» писала з 1935 по 1961 р. У 1940-1950-х роках поема існувала лише в пам’яті найближчих до поетеси людей. Жоден з них не зрадив її, адже за декілька рядків цього твору авторка могла опинитися за гратами. Перші начерки «Реквієму» датуються 1934 р. Спочатку поетеса хотіла створити ліричний цикл, який через певний час був трансформований у поему. Найінтенсивніше вона працювала над твором в 1938-1940 рр.,після другого арешту сина і чоловіка. До роботи над поемою А.Ахматова повернулася в 1960-ті роки. Повний текст поеми був надрукований в 1987 році.

«Реквієм» — приклад сюжетно-композиційної цілісності і гармонійності. Основний конфлікт поеми — протистояння народу і тоталітарної влади.

Назва поеми пов’язана з першими рядками католицької заупокійної служби, що починається словами «Покій вічний даруй їм ,Господи, і світло вічне хай світить їм». У поемі проходить доля матері та сина, образи яких співвідносяться з євангельською символікою. Історія ніби виходить за межі часу і простору, переростаючи в загальнолюдську трагедію, набуваючи воістину космічного масштабу.

Поема звучить як поминальна молитва – втілення народної трагедії. Це крик болю і відчаю «стомільйонного народу», якому довелося жити в страшні часи.