Творчість Генрі Водсворта Лонгфелло, американського поета, пов'язана з пізнім етапом розвитку романтизму в літературі США. Він відомий читачеві як творець знаменитої "Пісні про Гайявату" (1855), у котрій було оспівано легендарного героя північноамериканських індіанців. Він створив також "Пісню про рабство" (1842), котра пролунала протестом проти становища негрів у Сполучених Штатах. «Пісня про Гайавату» – одна з найпривабливіших книжок світової літератури. Вона вже пережила століття, перекладалась багатьма мовами, зачепила своїм неповторним єством мільйони і мільйони читачів, утвердилась як вічна цінність.

В чому ж її сила і привабливість? Чому образ Гайавати виникає в нашій уяві щоразу, коли заходить мова про індіанські народи Америки? Відповідь разом з бібліотекарями шукали учні НВО №5 в літературній мандрівці по сторінках поеми в рамках бібліотечного проекту «Зарубіжну літературу – юнацтву».

Вирісши на американському ґрунті, ввібравши в себе найкращі риси чудових міфів корінних американських племен, образ Гайавати – глибоко поетичний і казково фантастичний – став своєрідним промовистим закликом до єднання народів, живим втіленням цього єднання.

Глибокий органічний гуманізм цієї прекрасної поеми сприяв тому, що вона одразу після своєї появи стала долати мовні бар’єри. Видатний прозаїк, Панас Мирний, зробив українську версію «Гайавати». Ця праця була здійснена в 1899 – 1900 роках, але, на жаль, повністю опублікована аж в 1971 році. Олександр Олесь поему Лонгфелло переклав 1912року, а видав книжкою 1923року. «Пісня про Гайавату» живе, як вічна цінність світової літератури і промовляє до українського читача так проникливо і щиро, так відверто і захоплено, так неповторно і глибоко. В цьому і пересвідчилися наші читачі в ході заходу.