3 березня 2015 року в обласній бібліотеці для юнацтва відбувся кіновечір «Добротний реаліст «поетичного кіно», писвячений 75-річчю українського кінорежисера Леоніда Осики.
Згадуючи вітчизняну кіноісторію, більшість українців одразу назве імена Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Івана Миколайчука, Миколи Мащенка, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики. Вони були людьми з непростими біографіями та часто трагічними долями, які постраждали і від радянської цензури, і від політичної колотнечі нових часів, а також від безробіття, безгрошів’я та хвороб. Водночас вони створили низку незабутніх кінострічок. Леонід Осика разом з Сергієм Параджановим та Юрієм Іллєнком входить до трійки найвідоміших представників «українського поетичного кіно». Він зняв 13 кінокартин, які ще при житті забезпечили йому місце в списку класиків українського та світового кінематографу. Не випадково на прикладі його фільму «Камінний хрест» студенти вивчають кінорежисуру. Творча заслуга Леоніда Михайловича у тому, що він відчував потенціал та вмів розкривати акторів – в його фільмах вперше знялися Борислав Брондуков, Борис Хмельницький, Антоніна Лефтій, Василь Симчич, Віктор Фокін, Світлана Князєва, Сергій Романюк.
Крокуючи сторінками життя та творчості Л.М.Осики, переглядаючи фрагменти відомих кінострічок митця - «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Гетьманські клейноди», «Дід лівого крайнього» та відеосюжети про кінорежисера - «Вічний хрест», «Сімдесятники», «Друг мой Ленька!», запрошені на кіновечір учасниці клубу жінок-ветеранів війни «Бойова подруга» відкрили для себе світ талановитого режисера Леоніда Осики – творця міфів, мрійника, фантазера, шукача власної неповторності.
Найбільш емоційно були сприйняті кіноглядачами зворушливі кадри фільму режисера-документаліста Юрія Терещенка «Вічний хрест», що передали останні драматичні дні земного життя народного артиста України, лауреата Шевченківської премії. Саме тоді він, смертельно хворий, отримав останню кінематографічну нагороду - Державну премію ім.О.Довженка.
Для багатьох присутніх, що знайомі з повістю Віктора Смирнова «Тривожний місяць вересень», екранізація цього твору Леонідом Осикою стала свого роду відкриттям. Можливо тому, що цей фільм у 1977 році мав високий рейтинг і став призером “Золотого Лачено” на кінофестивалі дитячих та юнацьких фільмів в Авелліно (Італія). Книги, фото та статті, представлені на виставці-портреті «Добротний реаліст «Поетичного кіно», допомогли присутнім збагнути феномен долі і творчості видатного українського кінорежисера.
