Такими побажаннями закінчилась зустріч студентів Хмельницького кооперативного коледжу з учасниками АТО Лідією Ковпак та Ігорем Ільковим, організована 3 листопада працівниками обласної бібліотеки для юнацтва.

Лідія Володимирівна, вчитель української мови та літератури ліцею №17- давній друг і партнер бібліотеки, співорганізатор багатьох наших творчих акцій. В її житті спочатку був Майдан, а зараз-зона АТО. За покликом серця щодня Лідія Володимирівна ризикує своїм життям, щоб порятувати інших. Вона надає нашим воїнам медичну і психологічну допомогу на передовій, де так потрібні не тільки її тендітні руки, що зменшать біль, спинять кровотечу, обмиють рану, але й добре серце, щире слово, щоб підтримати їх у найскладніші хвилини. Вона не вважає себе героєм. Скромно розповідає про свою участь в АТО. Але з великим натхненням говорить про наших бійців, про їхні подвиги. Особливий вогник загорівся в очах, коли розповідала про малюнки дітей, ляльки – мотанки, жовто-блакитні квіти, стрічки та інші обереги, які так цінуються на війні..Ця чудова жінка - педагог, жінка-воїн вірить у Перемогу, а ще у те, що в умовах війни наші діти зростають справжніми патріотами, народжується нова нація. Лідія Володимирівна зачитала уривки із свого бойового щоденника і пообіцяла, що обов’язково їх опублікує після війни.

Затаївши подих, слухали студенти і Ігоря Петровича Ількова – хірурга-анестезіолога, який щодня рятує життя пораненим, дивиться в очі смерті, але свято вірить в незборимість українського духу, в те, що Україна залишиться неподільною і єдиною,бо її боронять справжні патріоти, герої.

На прощання студенти подарували героям АТО Прапор України зі своїми побажаннями. А бібліотека і надалі планує знайомити читачів з сучасними героями, виховувати патріотів, плекати гордість за нашу країну і готовність її захищати.