8 січня виповнилось 85 років з дня народження поета Василя Симоненка. Його називають символом національного пробудження, сурмачем доби, витязем молодої української поезії, лицарем нескореного покоління.

Життя Василя Симоненка можна порівняти із спалахом блискавки. Таке воно було яскраве і коротке. Проте його ім’я добре відоме в Україні, а творчість увійшла до золотої скарбниці української літератури. Його поезії (“Тиша і грім” (1962), “Земне тяжіння” (1964), “Поезії” (1966), “Лебеді материнства” (1981) та ін. запалюють правдивою любов’ю до Батьківщини, до людини, а пісні на слова поета зворушують глибокими і трепетними почуттями.

Василь Симоненко належить до тих особистостей, що залишають пам’ять про себе навіки. Він живе у своїх творах як взірець гідності і стійкості для нас. Не померкне з літами його поетична зоря, горить високим, чистим світлом на небокраї українського письменства.

Долучитись серцем до слова і думки Василя Симоненка, вшанувати його світлу пам’ять змогли старшокласники ліцею №17, завітавши на вечір «Колосся Симоненкової поезії» до обласної бібліотеки для юнацтва.

Ліцеїсти ознайомились з життям та творчістю поета, переглянули відео- презентацію та книги з книжкової виставки “Витязь української поезії”. На вечорі лунали поезії Василя Симоненка, листи поета до коханої, спогади друзів у виконанні учнів та бібліотекарів, які супроводжувались живою фортепіанною музикою, а також звучав живий голос поета у запису.