Презентація книги пам’яті Героїв 12 бригади НГУ «Азов», полеглих у Серебрянському лісі, захищаючи Батьківщину у російсько-українській війні «Пам’ять, що проросте деревами. Серебрянський ліс», відбулася 20 травня, напередодні Дня Героїв, в Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді. Книга вийшла друком в вінницькому видавництві «Твори» в 2026 році.

Ця збірка зібрана з імен, голосів і пам’яті. Вона про 10 бійців 12 бригади Національної Гвардії України «Азов» – молодих добровольців, патріотів з різних регіонів України, які віддали життя за нашу свободу і незалежність у Серебрянському лісі, що біля міста Кремінна Луганської області: Владислав Свирида (ХАН), Степан Фецич (ІБЛІС), Антон Іванченко (ОГА), Дмитро Сипко (МАРСЕЛЬ), Олександр Перепелиця (ОВЕР), Тарас Чвартацький (NOVEMBER), Ярослав Макаров (ГІМЛІ), Віталій Ковальчук (ЛІТО), Сергій Бай (NEO), Юрій Загута (ІСПАНЕЦЬ-ІСА)…

У книзі – їхні дитячі мрії й дорослі рішення, захоплення й щоденні звички, жарти, страхи і внутрішня тиша перед боєм. Це історії про те, ким вони були до війни і ким стали в ній. Спогади побратимів, друзів і рідних складаються у цілісний портрет покоління, що не сховалося, не відступило, не промовчало. Кожен текст – це голос любові й болю, вдячності й гордості, що не дає іменам зникнути в сухих зведеннях. Ця книга – пам’ять, збережена в словах, як наш обов’язок перед тими, хто не повернувся.

Запрошені на презентацію десятикласники ліцею №1 ім. В. Красицького з хвилюванням слухали розповіді про Героїв. Своїми спогадами поділилась мама Тараса Чвартацького, уродженця селища Ярмолинці, Тетяна Чвартацька, його хрещена матір - очільниця Ярмолинецького відділу культури Алла Гуменюк, мама Валентина Федоровича, полеглого захисника Маріуполя на псевдо Парагвай- Олеся Кшецька, дружина полеглого Героя Миколи Слободяна - Ярослава Слободян. Від молодіжного крила полку «Азов» перед учасниками презентації виступив Іван Ходак.

Кожне слово, кожний рядок молитви, віршів і пісень, які звучали впродовж зустрічі, торкнулися серця кожного з присутніх, а з портретів дивилися усміхнені хлопці, цвіт нації, розумні, відважні красені, які стануть частиною нашої генетичної пам’яті, втіленням героїзму і самопожертви в пам’яті українців.

І допоки ми будемо пам’ятати наших Героїв, вони будуть жити в наших серцях.