Постать митця Василя Олександровича Барвінського, який протягом усього життя вбачав своє призначення у творенні цілісності української музики, відкрилась у всій повноті свого життєвого трагізму та безперечної любові до музики для учнів 8 класу колегіуму №16 на музичній годині «Той, що випередив час», присвяченій 130-річчю від дня народження композитора.

Видатний український композитор, піаніст, педагог, критик-публіцист, громадський діяч Василь Барвінський жив і творив у першій половині ХХ сторіччя. Для його творчості характерна особлива любов до української народної пісні. Він не обмежувався композиторськими обробками цих пісень, а намагався розширити їх популяризацію, написавши ряд творів на цю тему для фортепіано - "Мініатюри на українські пісні", "Сюїти на мотиви народних пісень", для віолончелі і фортепіано- "Думка", навіть для великого симфонічного оркестру- "Українська рапсодія". Тому твори Барвінського такі щирі, ліричні, написані простою, зрозумілою всім музичною мовою. Корифей української музичної культури Василь Барвінський, ім’я якого майже чотири десятиріччя було заборонено, якого надовго було викреслено з мистецького буття тоталітарною системою в ювілейну річницю повертається до нас у всій величі свого яскравого і багатогранного життя.

«Той, що випередив час» - музична година під такою назвою зібрала у відділі мистецтв обласної бібліотеки для юнацтва шанувальників музичного мистецтва . Присутні на зустрічі учні 8 класу колегіуму №16, відкрили для себе неповторну творчість Барвінського.

Ведуча, головний бібліотекар Олена Левицька, змалювала життя, композиторську, педагогічну та громадську діяльність Василя Барвінського, наголосила на новаторській музиці композитора.

Запрошені на захід долучились до музичної спадщини митця через відеозаписи його творів - «Колядка», «Прелюдія №4 «Хорал»», фортепіанні п’єси «Український танок» та «Комарик». Відеосюжет «Трагедія митця» показав митця, як людину честі та гідності. І вражаючим свідченням його волі є його вислів: «Музичний шлях, хоч часто буває всипаний квітами-ружами, проте й рожі мають колючки, які не раз ранять руки до крові. І тільки той є правдивим музикантом, хто любить це мистецтво і, незважаючи на невдачі, не полишає його». Постать корифея нашої музики вписана не лише до української історії. Вона — невід’ємна частка європейської культури.

Тему заходу доповнили книги, статті, нотні збірки, документи та фотоархіви, представлені на виставці-портреті «Повернення митця».