29 квітня світ відзначає Міжнародний день танцю. Сьогодні він такий різний, але, як і сотні років тому, не залишає байдужим нікого, торкає найтонші струни наших душ.

Відомому українському хореографу М. Ванівському належать слова: "Український народний танець є однією з найяскравіших фарб духовної палітри нашого народу. Поряд з українською піснею танок є тим неординарним явищем, яке вирізняє внесок української культури в скарбницю людства".

До науково-практичної конференції “Збереження традицій танцювального фольклору та органічне їх включення в сучасну хореографічну культуру Поділля”, яка відбулась 30 квітня в Хмельницькому обласному науково-методичному центрі культури і мистецтв, відділ мистецтв бібліотеки розгорнув в фойє тематичну книжкову виставку “Танцю, до тебе прагне серце і душа”.Широкий підбір матеріалів показав, що український танець відрізняється багатством тем і сюжетів, життєрадісним запалом та гумором.

Учасників заходу зацікавили довідкові, навчальні, мультимедійні та нотні, методичні та популярні видання з хореографії.

Особливий інтерес викликали художні твори українських письменників І.Котляревського, М. Гоголя, Т. Г. Шевченка, М. Л. Кропивницького, творчість яких в значній мірі просякнута танцем і піснею, що органічно вплітаються в барвисті описи побуту і картин української природи, виражають почуття і переживання героїв. Іван Котляревський в "Енеїді" описує танці в різних побутових умовах, з різним складом учасників. Чи не в кожній своїй п'єсі М. Л. Кропивницький вживає слово "танок", "танцювати". Сцени танцю зустрічаємо і в поемі Т. Г. Шевченка "Чернець", і у драмі М. Л. Кропивницького "Глитай, або ж павук".

З подробицями описує танець М. Шашкевич в оповіданні "Олена", яке поклало початок художньої прози на Західній Україні.

“Натовп дедалі збільшувався: до кола приєднувалися все нові танцюристи, і зрештою весь майдан пішов навприсядки. У цьому було щось захопливе до безтями. Хіба можна без трепету всієї душі дивитися, як багатолюдний натовп іде до танцю — найвільнішого, найшаленішого, якого не побачиш більше ніде на світі і який могутні його творці назвали козачком”, - так колоритно описав сцену танцювання Микола Гоголь у “Тарасі Бульбі”. Найдавнішою згадкою про танцювальне мистецтво Карпатських верховинців є відомості польського поета Себастіана Кльоновича в його поемі "Роксоланія", в якій змалював танець гайдуків зі зброєю у руках.

Яскрава і змістовна виставка зібрала широке коло зацікавлених учасників мистецького форуму. Через літературні джерела вони познайомились з невмирущою народною творчістю, в якій танок посідав і посідає особливе місце.