Працівники відділу абонементу провели для учнів Хмельницького професійного ліцею електроніки літературне попурі «Лірична муза Тараса Шевченка». Жінки і почуття до них відіграли значну роль в житті і творчості Шевченка. Тарас Григорович, з одного боку, був дуже щасливою людиною – він кохав і був коханим, а з іншого – глибоко нещасним в особистому житті, бо мрія усього його життя про дружину, дітей, родинне щастя залишилося сном… До сьогодення дійшли усі історії кохання, які трапилися на життєвому шляху великого Кобзаря. Усі вони залишили свій слід та відіграли значну роль у його творчості. Ця сторінка біографії поета цікава молодіжній аудиторії, яка хоче за образом суворого борця з режимом бачити живу людину, з її стражданнями та емоціями.

Першим коханням, першим сильним почуттям Тараса Григоровича стала його подруга дитинства Оксана Коваленко. Її трагічна доля стала його особистою трагедією:

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились, …

Ганні Закревській поет присвятив поему «Слепая» і вірші Г.З. («Немає гірше, як в неволі..») та «Якби зустрілися ми знову…».

Княжна Варвара Репніна писала у своєму щоденнику: «Шевченко зайняв місце в моєму серці, я часто думала про нього, я бажала йому добра притому, завдяки моїй запальності, зараз же і якнайбільше». Варвара першою назвала його геніальним та талановитим.

Учасники заходу познайомились з жінками, які оточували Тараса Шевченка, з його сердечними почуттями, його музами, що надихали великого поета й художника на створення геніальних поезій, невмирущих полотен.