20 березня 2025 року в Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді презентували книгу Любові Загоровської «Таборові діти». Книга вийшла друком в 2024 році у «Видавництві Старого Лева». А подарував її бібліотеці читач та меценат Олег Ровінець.

Любов Загоровська – журналістка, членкиня НСЖУ, письменниця. Народилася і живе в Івано-Франківську. Навчалася на філологічному факультеті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Після закінчення вишу працювала в обласній науковій бібліотеці імені Івана Франка, потім – журналісткою в місцевих медіа. Авторка поетичної книги «Назустріч вітру», яка була відзначена міською літературною премією ім. І. Франка, роману «Коли були ми…», збірки оповідань «На їхніх маленьких плечах…», казок «Завдання для Бабайка, або Різдвяна плутанина», книжки спогадів «Моя УПА» та книги свідчень «Таборові діти».

У книзі «Таборові діти» зібрано свідчення 63 людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це колосальна робота з документизації і фіксації трагічної історії українського народу. Тут зібрано голоси тих, що вижили і є свідками звірств і злочинів проти українських дітей. Діти, що народилися в ув’язненні, вчилися ходити в тюремній камері. Діти, що були занадто маленькими й не пригадують рідного дому, а знають лиш таборовий побут, бараки в засланні. Ті, що не ходили до школи, бо жебрацьке життя примусово виселених родин не передбачало наявності валянок для відвідування школи в холодну пору року. Ті, що ходили до школи, але російської, тож після повернення на рідні терени не могли вільно говорити українською. Ті, що залишилися в далеких краях, створивши там свої родини: зрештою, ці далекі краї могли стати й рідними за тривалий час проживання. Ті, хто в дорослому віці одружилися чи вийшли заміж за таких самих — нащадків «ворогів народу» чи примусово переміщених родин.

На презентацію завітали старшокласники Хмельницького ліцею № 15 ім. О.Співачука. Фахівчиня бібліотеки Ірина Міщенко та учитель історії ліцею Наталія Гартнер представили присутнім видання, розповіли як авторка працювала над збором свідчень, зустрічалася з тими, хто пережив ті страшні часи, вижив та прагне передати свої спогади нащадкам.

На жаль, історія змушує повторювати страшний урок. Знову українських дітей масово викрадають і вивозять до росії, де тими ж методами «перевиховують», викорінюючи з них усе національне.

Важливо знати своє минуле, щоб мати шанс на майбутнє. Книга «Таборові діти» заповнює білі плями української історії голосом живих людей.