Як стверджують історики, в’язання виникло більше чотирьох тисяч років тому в Єгипті. В середньовіччі цим видом ремесла займалися переважно чоловіки. Зараз в’язання є одним з найулюбленішим жіночим хобі.

Кожну другу суботу червня, починаючи з 2005 року, у світі відзначають незвичайне свято – Всесвітній день в’язання на публіці (World Wide Knit in Public Day). Вперше день в’язання на публіці відбувся у Парижі. Придумала цю забаву, яка стала традицією, любителька в’язання Даніель Лендес. З часом публічним в’язанням захопилися не лише француженки, але й мешканки інших країн - США, Англії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Естонії. У акції з’явилася своя емблема, на якій зображені дві в’язальні спиці на тлі карти Європи. На сьогоднішній день, за даними різних джерел, Всесвітній день в’язання проходить більш ніж в 350 містах планети.

Цьогоріч вперше популяризувала це свято творчого захоплення обласна бібліотека для юнацтва. А ініціатором його стала вчитель трудового навчання НВК №10 Людмила Іванівна Козубай. Відділ мистецтв бібліотеки влаштував на відкритому майданчику перед книгозбірнею виставку в’язаних виробів «Чарівні петельки» та майстер-класи для охочих навчитися цьому непростому, але захоплюючому заняттю, а також демонстрацію плетених гачком моделей.

Неймовірної краси ажурні серветки, декоративні речі для інтер’єру, в'язані гачком мініатюрні іграшки-забавки в техніці амігурумі, в’язаний дитячий одяг, плетене намисто, в’язана картина з селянським пейзажем не могли не зачарувати відвідувачів творчого майданчика. Прихильниками мистецтва в’язання виявились і педагоги, і юні майстрині, і випадкові перехожі, і,навіть, група іноземних туристів. В цей день майстрині в’язання показали свої навики публіці, навели контакти, поділились з однодумцями таємницями свого ремесла, спонукали юнь до творчості. Знайшлись серед дорослих та дітей бажаючі взяти участь в майстер-класах, які проводили вчителі трудового навчання шкіл міста Н.В. Матковецька, О.Г. Рогоза, Л.І. Козубай, Т.Ю. Білецька, С.Б .Скорик, Ж.Л. Захарчук та подільська поетеса М.І. Будзінська. Гачок та кольорові нитки, вправні рухи, підказки досвідчених майстринь – і петелька за петелькою, народжувався повітряний ланцюжок або яскрава серветка в руках у юних рукодільниць. Велика колекція книг з в’язання, яка інформаційно доповнювала творчий захід, стала в нагоді для подальшого самостійного опанування техніки в’язання гачком.